Володимир Винниченко у Бердянську

Пошуково-дослідницька робота

Володимир Винниченко   у   Бердянську

СІЧЕНЬ 1918 РОКУ. У самому розпалі війна Радянської Росії з щойно проголошеною Українською Народною Республікою, війська більшовицького ге­нерала Муравйова рвуться до Києва. Під натиском есерів складає з себе повноваження Рада Народних Міністрів на чолі з Володимиром Винниченком.

Володимир Кирилович Винниченко — один з найвидатніших українських письменників початку XX сторіч­чя, який, за його особистим висловом, «хвилею життя був винесен на самий високий гребінь України». Один із лідерів Української соціал-демократичної робочої партії. З березня 1917 року — заступник голови Цент­ральної Ради, з червня очолює виконавчий орган Ук­раїни — Генеральний секретаріат з одночасним вико­нанням обов'язків генерального секретаря внутрішніх справ. Автор майже усіх декларацій і законодавчих актів УНР.

І ось він зникає з політич­ної  арени мало не на три місяці (лютий—квітень 1917 року), що приводить у розгубленість його найближ­чих друзів.

Але наприкінці квітня все прояснилося… Ось як про це пише у своєму «Щоденнику» Євген Чикаленко (один з ліде­рів товариства українських по­ступовців, створеного у 1908 році, фундатор Центральної Ради):

24. ІV. 1918 р.

Сьогодні приїхав В.К. Вин­ниченко, якому ми страшенно зраділи Він як виїхав із Києва в перші дні наступу більшови­ків, то з того часу й чутки про його не було. Розказували, що більшовики його розстріляли, були такі, що це бачили на свої очі. Інші розказували, що він уже з ума зійшов, що у нього прогресивний параліч і т.п.

Виявилось, що він, перехо­вавшись кілька день а Святощині, поїхав на Крим, але потім звернув з того шляху і подався на Бердянськ, де й пересиджував весь час серед більшовиків. Там його й огра­бували і не раз хотіли роз­стріляти, хоч він там прожи­вав по пашпорту городського учителя. При всім тім преса більшовицька, яку він там тільки й читав, зробила на нього очевидний вплив, бо те­пер він весь говорить про не­обхідність заведення держав­ного соціалізму, про знищення грошей і заведення трудових знаків та іншу нісенітницю. Доводить, що все це можна завести легко і більшовики за­вели б, якби їм не заважали. Жалкує, що Центральна Рада перед приходом більшовиків не передала влади своїм біль­шовикам та лівим есерам». («Україна», 1991, № 2).

Як видно із свідчення Є. Чикаленка, перебування у Бер­дянську значно вплинуло на погляди Володимира Кириловича у бік співчуття політиці більшовиків, та перш за все ідеї державного соціалізму.

Час залишив нам унікальне свідчення цісї епохи — «Що­денник» Володимира Винниченка, де більше дванадцяти з половиною тисяч сторінок  величезної «Одіссеї» по бурхли­вому емоційному морю наст­роїв і роздумів художника й політичного діяча. Є в ньому кілька сторінок, пов'язаних із Бердянськом:

«Бердянське, 10.11.

Нарешті оселилися в куль­турній хаті. З яким зворушен­ням, вдячністю і гірким сумом зустрічаєш такий немудрий факт, як електрична лямпа біля ліжка. І в той же час думаєш: а може, це несвідома буржуазність в мені? Коли йде «соціалізація» всього життя, мимоволі виникає це питання з приводу кожного свого по­чування.

Що величезна більшість більшовиків «не відають, що творять»,  про це ніякого сум­ніву не може бути; що широ­кі маси несвідомі кінцевої ме­ти того руху, в якому самі беруть таку активну участь, також правда; що ними керує простий інстинкт соціяльної помсти, ідея грубої елемен­тарної справедливості, а також нижчі почування і нахили люд­ської природи, все це так. Але керівники цих мас знають же, до чого вони прямують, вони свідомі своєї мети. Ти­сячі людських жертв, пролита кров, зруйноване життя десят­ків тисяч, факти самогубства, божевілля, руйнація господар­ської, політичної, звичаєвої машин — це все серйозні факти, це не жарти, це такі вчинки, які робляться свідомо і ради певної мети, за яку во­ни дозволили собі все це до­пустити. Бо страшно ж по­думати, що люди могли ради хвилевої влади вчинити стіль­ки горя. Вони ж не можуть не бачити, що затіяли страшну, величезну гру, в якій можуть програти своє життя.

І от яке повинно бути становище людини, яка ніколи не стояла за інтереси багатих, яка все життя поклала на ідею революції і соціалізму, але яка не вірить, що біль­шовицьким шляхом можна до­помогти тим ідеям реалізува­тись. Що їй робити?».

«13.11.

Німці й астріяки наступають. В большевицьких і советських газетах та «сферах» тривога. Наші ж хазяї (заводчик, справжній буржуа, капіталіст) радіють...

...І не можу я так радіти, як радіють мої хазяї, які певні в тому, що німці повернуть їм і їхній завод, і маєток, і все колишнє соціяльне панування з усіма аксесуарами. І нема в мені ніякої ворожнечі до тих бідних, наївних фігур з руш­ницями вздовж спини, яких я бачу на вулицях. Немає зло­радства, яке так виривається з кожного слова моїх хазяїв. Мені сумно і тоскно. І хоті­лось би, щоб того великого непорозуміння, яке сталося між Радою й Народніми Ко­місарами, не було». (Київ, 1990, № 9, ст. 130).

Справді, можливість поба­чити на власні очі результати власної діяльності на самому краю України, де політичні пристрасті не такі завуальовані і де, прикриваючись чужим ім'ям, менше почуваєш себе вільним від усього, до чого маєш пряме відношення, при­мушує трохи покопатися у со­бі. Особливо коли усе на­вкруги таке контрастне.

«15. ІІІ.

Мені вже хочеться бити їх чимсь по головах. Особливо її, цю сухеньку, трохи сутулу, немов горбату, жіночку з ве­ликими загостреними вухами нагорі. Цілі дні з ранку до вечора вони хвилюються, ла­ються, трусяться, здригаються від дзвінків, міркують, клопо­чуться і всіма силами одстоюють свої права на 8 кімнат, на завод, на право нічого не робити, їздити за кордон, но­сити білизну з голландського полотна Вчора був «великий день». Совет тої ночі ходив по деяких буржуях і робив тру­си, шукаючи грошей. Що зна­ходив звиш 100 крб., забирав. Через те наші хазяї стали че­кати і до себе такої візити. Ці­лий день вишукувалися спосо­би ховання грошей і дорого­цінних речей. У діжечки з кві­тами, в піяніно, в трубку ра­ковини, в ручку дверей, в ти­сячі місць, які вигадувала на­пружена, злякана, горячкова фантазія тільки цим занятих людей. І Боже, яка ж страшна ненависть до большевиків. Не­ма такої кари, такого нелюд­ського нещастя, яке б вони з зловтіхою, з раюванням не наслали на них. Мені вперше доводиться бачити зразок та­кої чистої клясової ворожнечі й люті. А надто у Мотрони. Ця сухенька, чорненька, гостреноса жіночка вибухає такою нестримною, гострою, бру­тальною злістю, як большеви­ки чимсь зачіпають її «святе» право власності, що слухати і дивитися на неї просто гидко і тяжко. О, вона б безпощад­но, справді, вішала їх своїми руками, коли б то дозволили їй». («Київ», 1990, №9, с. 121).

Ось такі вони, бердянські роздуми першого українського прем'єра, видатного соціал- демократа, одного з тих, хто носив в одній кишені книгу Шевченка, а у другій — «Ка­пітал» Маркса. У них все: мір­кування з приводу шаленої ідейної сили більшовизму, його сліпого впливу на маси, побоювання за своє майбутнє, глибокі душевні коливання митця, розіп'ятого на хресті політики між комунізмом та націоналізмом, політикою та літературною діяльністю,

І, мабуть, можна погодитись з Миколою Жулинським, що бердянські роздуми Винниченка були, можливо, першим пе­ріодом його болісних вагань та пошуків нових орієнтирів для власної діяльності. («Друж­ба народов», 1989, №12)

фото

Із досвіду роботи

Дуже важливо, щоб мислення учнів ґрунтувалось на дослідженні, пошуках.

                                                                                                                    В.О.Сухомлинський

                                                            

Одним із стратегічних завдань реформування змісту мовно-літературної освіти є вироблення на основі Державних стандартів системи мовних і мовленнєвих умінь і навичок, досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до світу, переорієнтація процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його компетентностей. Тому зміст навчання і технології його засвоєння слід будувати на прогресивних підходах до навчально-виховного процесу: особистісно зорієнтованому, функціонально-комунікативному, соціокультурному та компетентнісному. Адже випускник школи повинен володіти певними якостями, зокрема:

самостійно набувати необхідні знання, вміло застосовувати їх на практиці для виконання поставлених завдань;

критично мислити, вміти бачити труднощі і шукати шляхи їх подолання;

грамотно опрацьовувати інформацію;

самостійно та при підтримці працювати над розвитком власного інтелекту.

Сформувати такі якості можливо через особистісно зорієнтовані технології. Орієнтація на особистість потребує запровадження методів, які спонукають учнів до активної  усвідомленої діяльності, творчого пошуку, викликають зацікавленість і обов’язково дають результат. З огляду на це актуальною стає проблема «Використання пошуково-дослідницького методу навчання на уроках української мови і літератури з метою активізації пізнавальної активності школярів».

Безперечно, мова є найважливіший засібом спілкування, але  вивчаючи слово, дитина пізнає світ, розвивається як особистість, як найвища цінність суспільства. О.Потебня сказав: "Знання відносне, тим часом як пошук істини нескінченний". Радість від шукання і пізнання істини називається інтелектуальним почуттям, яке необхідно плекати від самого дитинства. Тому і є найважливішим - залучення учня до процесу пошуку, дослідження.

Головна ідея досвіду - створення умов, за яких природні здібності дитини знайдуть шлях до зовнішнього вияву, пробудять внутрішню енергію підлітка, спрямують її на розвиток пізнавальної активності; зорієнтування навчального процесу на використання ефективних педагогічних технологій, за допомогою яких не просто поповнювалися б знання та уміння, а й розвивалися б такі якості учня, як самостійність, уміння здобувати знання, творчо виконувати завдання. Не «передавати» знання в готовому вигляді, а навчити самостійно добувати їх, самому доходити висновку, висловлювати власну думку – важливе завдання учителя.  

Активне впровадження в навчально – виховний процес пошуково- дослідницької діяльності має практичну доцільність, так як сприяє створенню таких психолого - педагогічних умов, що забезпечують розвиток інтелекту й творчих здібностей особистості, пробуджують її інтерес до цього виду навчально - творчої діяльності, формують індивідуальний стиль творчої поведінки, що дає значні можливості для творчого розвитку учнів та підняття освітнього рівня. Використовуючи дослідницькі методи навчання, можна переконатись, що учні краще аналізують, зіставляють, виділяють головне,  набувають комунікативних навичок, уміло застосовують набуті навички на практиці. Підвищується їх інтерес до знань, зростає самоповага. Тому слід визнати: за даними методами навчання - майбутнє.

В дидактиці були розроблені та виділені методи, які спеціально направлені на підсилення розвиваючого впливу навчання, серед них – проблемно-пошукові методи (М.І.Махмутов, І.Я.Лернер, А.М.Матюшкін).

«Проблемно-пошукові методи передбачають створення вчителем проблемних ситуацій, активне їх обдумування учнями і на цій основі їх самостійне просування у засвоєнні нових знань» [1, с.126]. Цей вид методів включає в себе також такі його окремі випадки, як метод проблемного викладення, частково-пошуковий, або евристичний метод, та дослідницький метод навчання (М.Н.Скаткін, І.Ф.Лернер).

Частково-пошуковий метод навчання вимагає від учнів прояву більш високого рівня пізнавальної самостійності й активності. Назва методу відображає рівень пошукової діяльності вчителя й учнів на різних етапах навчального процесу: окремі елементи знань повідомляє педагог, а частину – учні здобувають самостійно, відповідаючи на поставлені запитання чи розв’язуючи проблемні завдання, що відповідає особливостям даного методу. (Див. додаток 1) Виклад навчального матеріалу може здійснюватися в процесі евристичної бесіди, коментованої вправи з формулюванням висновків та ін.

Дослідницький метод навчання, відповідно до його характерних ознак, передбачає творче застосування знань, оволодіння методами наукового пізнання, формування досвіду самостійного наукового пошуку. (Див.додаток 1)  

«У процесі дослідницької діяльності формуються дослідницькі вміння, які можна розглядати як більш високий, творчий рівень розвитку загальнонавчальних умінь.»[2, с.7] Найважливішими дослідницькими вміннями треба визнати вміння бачити протиріччя, формулювати проблему, ставити мету і завдання дослідження, вибирати й використовувати методи дослідження, збирати й аналізувати інформацію, самостійно планувати діяльність за етапами, апробувати гіпотезу, обґрунтувати власну точку зору, оцінювати власну діяльність.

Застосовуючи дослідницький метод навчання на уроці, намагаюся дотримуватися характерних для нього ознак. Роботу з формування дослідницьких умінь проводжу у взаємопов'язаних напрямах:

- Застосування елементів дослідження під час вивчення нового матеріалу.

-  Застосування елементів дослідження під час виконання тренувальних вправ.

- Застосування елементів дослідження під час виконання домашніх завдань. 

- Застосування елементів дослідження у позакласній роботі.

Формуванню дослідницьких умінь прагну надати комплексного  характеру.  Основними компонентами такої системи є:

1. Виконання завдань, які вирішують за допомогою методу спостереження та прийомів мисленнєвої діяльності (аналізу, синтезу, зіставлення, виділення головного, знаходження і пояснення причиново-наслідкових зв'язків, узагальнення та систематизація, класифікація).

2. Виконання завдань на застосування гіпотези (висунення та доведення або спростування гіпотези).

3. Виконання завдань на проведення лінгвістичного експерименту.

4. Виконання навчально-дослідницьких завдань.

Виконання дослідницького завдання організовую поетапно:

-         спостереження і вивчення фактів, виявлення суперечностей у предметі дослідження (постановка проблеми);

-         формулювання гіпотези щодо розв’язання проблеми;

-         побудова плану дослідження;

-         аналіз і систематизація одержаних результатів, формулювання висновків.

Для розв’язання певної проблеми пропоную або мовний матеріал, або опорні плакати, за якими учень сам, власними зусиллями відкриває те, що було відкрито до нього. Формування дослідницьких умінь і навичок починаю із напростіших видів роботи – лінгвістичного спостереження.(Див. додаток 2) Правильне визначення спільного й відмінного забезпечує пошукова методика, що базується на аналізі конкретних мовних фактів із подальшими висновками.

Свідомому засвоєнню знань та розвиткові аналітичного мислення й самостійності підлітків сприяє колективне дослідження. Збагатить мовний кругозір підлітків повідомлення - історична довідка  з різних питань мовознавства.

Часто організовую дослідження в групах з використанням таблиць, залежно від складності запропонованих завдань. .(Див. додаток 3) Організована таким чином робота допомагає швидше й ефективніше розглянути важливу тему, свідомо її сприйняти. Закінчивши дослідження, представники кожної групи демонструють результати своєї роботи.

Для мовознавчих спостережень часто використовуються словники, тексти з художніх творів.

Кожне явище мови - це велика проблема зі своїми законами, правилами, винятками, а для методики - це багатоваріантне дійство учителя й учнів. Так семикласникам було запропоновано запитання: Чи може частка НЕ, окрім того, що заперечувати, ще й стверджувати? Яких відтінків у контексті набуває слово один? Оскільки учні сьомого класу уже мають певні навички дослідження тем граматики, то, використавши запропоновану літературу, вони подали приклади, які із відповідними висновками записали у Картку дослідника.(Див. додаток 5)

Діти досліджували функціональний словник сучасної мови жителів селища. Наслідок такої роботи - «Словничок місцевих говірок».

При вивченні синтаксиса складного речення також виконуються дослідницькі завдання, разом із мовним матеріалом на картках.(Див. додаток 6)

Із подібними картками учні працюють, досліджуючи види підрядних обставинних речень, визначають місце підрядного відносно головного, чим поєднане підрядне з головним: сполучником чи сполучним словом та ін..

Велику увагу в дослідницькій роботі приділено узагальнювальним таблицям, опорним плакатам та схемам. Схеми застосовую для того, щоб розібратися у будові речення, визначити порядок слів у ньому. .

1.  [звертання,_________________________ ]

2.   [_____________ , звертання,___________ ]

3.   [_________________________ , звертання]

1.   Ой чого ти земле молодіти стала... (Нар. творчість) 2. Київ мій ти стоїш над Дніпром в ясних зорях. (О. Ющенко) 3. Мамонько люблю я пісню про зозулю і про гай. (П. Тичина) Ти дзвени по світу пісне! ( П. Тичина) Де ж ви мої Голуб ’ятка мої соколи ясні? ( М. Вороний)

Наведені схеми використовуються і для тренувань у видозміні речень

Каховко, зроду я ще не бачив тебе! (І. Вирган) - Зроду  я, Каховко, ще не бачив тебе. Зроду я ще не бачив тебе, Каховко.

Наочні посібники, а також динамічні таблиці, дають змогу створити в класі атмосферу пошуку. Схеми, таблиці під час вивчення синтаксису застосовуються з метою дослідження будови речення, а також особливостей уживання в ньому розділових знаків.(Див. додаток 5)

Дослідницька робота інколи проводиться інакше: спочатку - спостереження над мовою, а потім - самостійне складання таблиці або опорної схеми.

Пошуково-дослідницькі методи навчання використовую на уроках різних типів з використанням групових форм роботи. (Див. додаток 6)   На уроці-лінгвістичному дослідженні діти вчаться самостійно приймати рішення, розвивають уміння не тільки аналізувати й досліджувати мовний матеріал, а й моделювати власні висловлювання відповідно до комунікативного завдання.  Організовую дослідження-узагальнення, лінгвістичне  повідомлення за опорною схемою.  Дослідження-зіставлення проводжу в парах, індивідуально або в малих групах на етапі засвоєння теоретичного матеріалу під час практичної діяльності учнів.(Див.додаток 7)Зважаючи на особливості побудови курсу української мови у класі з допрофільною підготовкою, широко вживаними є уроки- практикуми.

Дослідницьку робота проводжу і на уроках літератури. Застосовую різні види досліджень: дослідження за таблицею, дослідження мови художніх творів,

дослідження за епіграфом, краєзнавчі дослідження, проблемні дослідження та інші. Найчастіше залучаю школярів до таких форм досліджень : інформативно-репродуктивних (це різного роду перекази); інформативно-продуктивних (доповіді, повідомлення у вигляді "слово про письменника", "слово про героя", літературно-критичні виступи, доповіді узагальнювального характеру, доповіді дослідницького характеру); полемічних (доповіді та повідомлення проблемно-дискусійного характеру).  Заохочую до виконання пошуково-дослідницьких завдання випереджального характеру. (Див.додаток 8)

 У процесі дослідницької діяльності перевагу віддаю активним прийомам навчання, різноманітним завданням творчого й пошуково-дослідницького характеру, як-от: дослідження фрейм-проблеми, дослідження-спостереження з елементами обґрунтування чи зіставлення, дослідження-моделювання, дослідження-пошук. Використання цих прийомів доречне на різних етапах уроку, а також при проведенні уроку – дослідження. (Див.додаток 9)

Активізує пізнавальну діяльність дітей на уроці навчальний диспут (чи дискусія), діалогічний проблемний виклад матеріалу, продуктивний діалог, ділова гра, евристична бесіда, та робота у групах. (Див.додаток 10) З  метою розвитку дослідницької діяльності учнів звертаюся до таких видів робіт, як складання бібліографіі до певної теми; самостійний пошук матеріалу до теми та його обробка; підготовка рефератів, доповідей та повідомлень проблемно-дискусійного, порівняльно-зіставного характеру; написання творчих робіт.

З метою пробудження в учнів більшого інтересу до того, про що йтиметься на уроці, перед розкриттям теми формулюю проблемне запитання, розв’язати яке можна лише за умови ретельного дослідження та глибокого аналізу. Діти вчаться порівнювати, наводити аргументи, робити висновки.

Проблемні запитання:

Як розуміти слова Г. Сковороди, написані на його могилі: «Світ ловив мене і не впіймав?

Що є спільного між епіграфом до «Послання...» Т.Шевченка і самим твором?

Яка риса характеру є спільною для всіх дійових осіб п’єси                             І.П. Котляревського «Наталка Полтавка»?

Переконана, що сучасний урок - це передусім урок, на якому використовуються усі можливості для формування особистості дітей, розвитку їх творчих здібностей. Учні беруть участь у творчих конкурсах, у позакласних заходах, підготовка до яких потребує пошуку і дослідження. (Див.додаток 11) У 2011-2012 навчальному році учениця працювала над науково-дослідницькою роботою з теми «Афористика Уляни Кравченко» та брала участь у конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт МАН.(Див.додаток 12)  Використання пошуково-дослідницьких методів на уроці сприяє розвитку  пізнавальних можливостей школярів, підвищенню якості їх знань.

Дослідницька праця учнів є творчою діяльністю, вона формує вміння здобувати знання самостійно, досліджувати різні мовні і літературні явища, робити висновки, а здобуті знання застосовувати у практичній діяльності. Безумовно, дослідницький метод створює умови для розвитку пізнавальної активності школярів, сприяє формуванню мисленнєвих здібностей, основних мовленнєво-комунікативних умінь, творчої самостійності.

«Не треба вчителеві у своїх викладах вичерпувати тему: треба давати дітям змогу самим доходити до її остаточного розуміння»,- наголошувала Софія Русова. Ключовими принципами в роботі педагога мають стати проблемність, свідоме засвоєння знань учнями, зацікавленість, самостійність, толерантність, емоційна розкутість, психологічна комфортність. За такого підходу ми не лише передаватимемо істину дитині, а й  вчитимемо знаходити її.